Алёна, 38 - 8 ноября 2012 01:38

на брудних запітнілих скельцях
візерунки виводиш в маршрутках
і сприймаєш занадто до сердця
кожне слово моє, кожен шурхіт...

пролітають віки над Подолом,
і стоять торгаші на Узвозі,
ходять люди і п'ють кока-колу,
всі вони зрозуміти не в змозі

те, що світ - він поділений навпіл...
що є ти, але є іще інша...

і стікає отрута із ампул,
почуттів, невимовно грішних...

бо це місто... із присмаком болю,
бо це місто... бетонна казарма,
що його приписала нам доля,
і каштанів пожовклих карма,

припорошена кокаїном
із небес, наче божа манна,
як дешеве життя швидкоплинне,
буте танути, як та рана,

на душі, що дірою зіяє,
і пройде, як і всі ми із часом...

ти візьми нам білети до раю,
мені сумно так... підемо разом...

Паша Броський

• 
• 
•