Bohdan, 42 - 22 октября 2007 17:09

І ось нарешті ми поговорили,
Розставили усі крапки над „і”,
Я розказав тобі про всі свої бажання,
А ти сказала остаточно „ні”.

Я звільнений від ланцюгів безмежного кохання,
Якими прикував себе в якийсь момент
До тебе як до вранішнього сонця,
До зірки в небі, найяскравішої з всіх.

Хоч я жалкую трохи за минулим,
За тим періодом в житті,
Де спокій мені лише снився
І було сумно на душі.

Але життя триває, не стоїть на місці,
І треба з нього брати все,
Щоб потім не було за чим жаліти,
Не мучитися миттю, що пройшла.

Не ти одна на цьому світі,
Ще може будуть інші, не такі,
Та знай, що ти для мене будеш
Завжди окрасою у спогадах моїх.

• 
• 
•